Генератор UUID

Як користуватися генератором UUID

1. Виберіть Версія UUID: v4 для повністю випадкових ідентифікаторів або v7 для впорядкованих за часом.
2. Укажіть Кількість потрібних UUID – від 1 до 1000.
3. За бажання ввімкніть Великі літери або вимкніть Дефіси, якщо система, у яку ви їх передаєте, очікує компактну 32-символьну форму.
4. Натисніть Згенерувати, а потім скопіюйте список у буфер обміну або завантажте його як файл .txt із одним UUID на рядок.

Що таке UUID?

UUID (Universally Unique Identifier), у світі Microsoft відомий як GUID, – це 128-бітне значення, яке використовують, щоб ідентифікувати щось без центрального органу, що роздає номери. Його зазвичай записують як 32 шістнадцяткові цифри у п’яти групах, розділених дефісами, за шаблоном 8-4-4-4-12, наприклад f47ac10b-58cc-4372-a567-0e02b2c3d479. Перша цифра третьої групи – це версія, а перша цифра четвертої групи кодує варіант (8, 9, a або b для стандартних UUID).

Оскільки будь-який комп’ютер може створити UUID самостійно з нікчемною ймовірністю колізії, UUID широко використовують як первинні ключі баз даних, ідентифікатори запитів і кореляції в журналах, імена файлів для завантажень, ключі ідемпотентності для API та ідентифікатори в розподілених системах, де кілька серверів створюють записи одночасно.

Версія 4 чи версія 7

Обидві версії визначено в RFC 9562, стандарті 2024 року, який замінив RFC 4122.

UUID v4 майже повністю випадковий: 122 із його 128 біт надходять від генератора випадкових чисел, а решта 6 біт зберігає версію й варіант. Він нічого не розкриває про те, коли чи де його створено. Імовірність колізії настільки мала, що для однієї на мільярд імовірності єдиного дубліката довелося б згенерувати приблизно 103 трильйони UUID v4. Вибирайте v4, коли вам потрібні непрозорі ідентифікатори без жодної інформації.

UUID v7 починається з 48-бітної Unix-мітки часу в мілісекундах, за якою йдуть версія, варіант і 74 випадкові біти. Тому v7 UUID, згенеровані пізніше, сортуються після згенерованих раніше. Для баз даних це дуже важливо: випадкові ключі v4 вставляються в розсіяні позиції індексу B-дерева, спричиняючи розщеплення сторінок і погану локальність кешу, тоді як ключі v7 додаються ближче до кінця, майже як автоінкрементне ціле число. Вибирайте v7 для первинних ключів і всього, що потрібно сортувати за часом створення. Пам’ятайте, що з v7 UUID можна прочитати час створення, тож не використовуйте його там, де ця інформація чутлива.

Випадковість і безпека

Цей інструмент використовує криптографічно стійкий генератор випадкових чисел браузера (Web Crypto API), а не Math.random(), який не призначений бути непередбачуваним. UUID генеруються локально на вашому пристрої й ніколи не надсилаються на сервер і не журналюються ним, тож ніхто інший ніколи не бачить значень, які ви створюєте.

Проте UUID – це ідентифікатор, а не секрет. Не покладайтеся лише на непередбачуваний UUID для захисту приватного документа чи посилання для скидання пароля; поєднуйте його зі справжньою автентифікацією та обмеженням терміну дії.

Параметри форматування

Канонічна форма – малі літери з дефісами, і RFC 9562 рекомендує вивід малими літерами. Деякі системи, як-от старіші інструменти Windows чи певні бази даних, показують GUID великими літерами, а деякі формати зберігання віддають перевагу 32-символьній формі без дефісів. Обидва параметри змінюють лише текстове подання; базове 128-бітне значення однакове, і більшість розбирачів приймають усі ці форми.